БАБЧЕНКО: «У МЕНЕ Є ОДНА РАДА – ГОТУЙТЕСЯ ДО ВІЙНИ»

Журналіста Аркадія Бабченка, який шість років тому залишив Росію, за висловлювання про цю країну часто називають русофобом. В інтерв’ю 15min він запевнив, що після початку російського вторгнення в Україну світ нарешті зрозумів те, про що він говорив упродовж 15 років: Росія — фашистська держава, яка викличе велику війну. Він також радить Литві не розслаблятися, навіть якщо Москва не зможе досягти своєї мети в Україні. “Готуйтеся до війни”, – сказав О. Бабченко.

«Я не був шокований, бо знав, що буде війна. Але я думав, що не хочу вмирати», — відповів А.Бабченко на запитання, як він сприйняв звістку про вторгнення Росії в Україну понад рік тому.
«У перший день вторгнення я, як і багато хто, думав, що Україна не встоїть», — згадує журналіст і каже, що зрозумів, що цього не станеться, коли російські десантники не змогли приземлитися в аеропорту Гостомель після кількох днів широкомасштабного вторгнення.
О.Бабченко намагався поїхати в Україну і сам захищати цю країну. Щоправда, його не пустили, бо єдиний паспорт у нього залишився російським, а росіян в Україну більше не пускають.
З того часу він поповнив ряди волонтерів та возить допомогу українським військовим у вигляді автомобілів, дронів та іншого необхідного обладнання.
“Повірте, краще б я сидів десь на яхті і насолоджувався життям, але почалася війна, і треба щось робити”, – сказав Бабченко.

Під час візиту до Вільнюса разом із українським журналістом Айдером Маздбаєвим він також організував благодійний вечір, під час якого було зібрано кошти для солдатів країни, що воює.
«Тепер я розумію, що користі від мене як волонтера більше, ніж від моєї журналістської діяльності. Всього за рік ми зібрали мільйон євро — у Литві ми якраз досягли цієї межі», — сказав він.

• Коли почалося повномасштабне вторгнення, багато хто казав, що світ ніколи не буде колишнім. З того дня минуло понад рік. Як ви вважаєте, світ сильно змінився?

• Я нещодавно писав про те, що тепер почуваюся 100-річним японським дідусем, який може вранці взяти стілець на вулиці, сісти та цілий день дивитися на сонце. 15 років я їздив світом і повторював, що у східній частині Європи утворилася фашистська держава. Не просто з проявами фашизму, а чистої фашистської держави. Я попереджав, що буде велика війна, що треба розуміти та готуватися до неї.
  Однак, мене перестали запрошувати на різні заходи, я став для них маргіналом. Наприклад, 2018 року на Франкфуртський книжковий ярмарок не мене запросили, а запросили Захара Прилепіна (прихильник Володимира Путіна, який воював на боці сепаратистів на Донбасі, письменник — прим. ред.). Там він говорив про «долю Батьківщини».
  Тоді світ був зовсім інфантильний. Але тепер, на щастя, всі зрозуміли. Тому, звісно, світ змінився.
  Тому я й говорю, що тепер мені більше нічого не треба робити — я вже зробив свою справу і всі зрозуміли. Світ опинився на межі повної катастрофи. Те, що сталося в Україні, — це диво, якого не мало статися.
  Цього не мало статися через нинішню українську владу, яка три роки заплющувала очі і повторювала, що президент США Джо Байден загрожує війною, і війни не буде. Тому велике диво, що Росія не окупувала Україну за три дні, і сталося це завдяки героїзму української армії та всього народу.
  Росіяни багато років говорили про героїзм своїх дідів, а тепер самі перетворилися на фашистів, проти танків яких йшли озброєні вилами українці. Український народ стояв на своєму. Сподіваюся, він захищатиме свою свободу та незалежність.
  Якби Україна не вижила, Росія зараз стояла б на кордоні з Польщею, а в Україні вирізали б мільйони людей. Я навіть у цьому не маю сумніву.
  І була б ще одна війна — у Балтії, Польщі, інших країнах.
  Якщо росіяни не зламали собі хребет на Україні, сподіваюся, вони хоч би зламали собі руки. Якщо Європа не допоможе Україні перемогти, через якийсь час на нас чекає ще одна велика війна.
• Інше питання – як за цей час змінилися Україна та Росія? Чи змінилося взагалі щось у Росії з початку масштабного вторгнення?

– Росія не змінилася. Воно змінилося 1991 року. Тоді був певний поворот у бік демократії в Росії, який тривав два, може три роки. 1995 року, коли вже йшла перша чеченська війна, ні про яку демократію в Росії не доводилося вже говорити.
А зараз Росія повернулася до свого нормального стану, а нормальний стан Росії – це імперіалізм, шовінізм та узурпація. Немає Російської Федерації, є Російська Імперія. І вона може існувати лише тоді, коли захоплює нові території.
Так буде ще довго і треба розуміти, чим би ця війна не закінчилася, Росія ще не впаде. Її економічне становище негаразд і погано. Тому нам доведеться жити із фашистською державою на кордоні найближчі десятиліття. Ви маєте підготуватися до цього.
Після Путіна не буде Навального, не буде великої майбутньої Росії. Після Путіна будуть такі люди, як Кадиров, Пригожин, подібні до них.
А щодо України, то так, вона змінилася.

Наскільки б це не звучало цинічно, але Україна потребувала цієї війни. Два роки тому рік тому були пам’ятники Пушкіну, музей Булгакова, проспекти маршала Жукова. Яка різниця, яка мова використовується — російська чи українська.
Все скінчено. Спробуйте зараз вийти на вулицю в Києві та запропонувати поставити пам’ятник Пушкіну, боюся, вам одразу на місці відірвуть голову.
Українська нація сформувалася у 2014 році, дев’ять років веде відкриту війну за своє виживання, але до 24 лютого 2022 року багато людей не розуміли, що відбувається насправді. Тепер усім зрозуміло.
Польщі знадобилося три війни, щоб здобути незалежність. Зважаючи на все, Україні теж потрібно було три, а це якраз третя.

• Вже як мінімум кілька місяців іноземні лідери та експерти твердять, що Путін уже програв війну, і тепер лише триває його агонія. Але ви, здається, не такі оптимістичні?

– Росія програла стратегічно. Але ми з тобою не знаємо, який реальний баланс сил. Тепер здається, що паритету озброєнь досягнуто. Але залишається найголовніше питання, хто першим зможе мобілізувати більше ресурсів для наступного удару.
Я сподіваюся, що Україна збирає ресурси та контрнаступ буде. Я також сподіваюся, що в Україну надходитиме зброя в таких кількостях, які б допомогли звільнити її території.
Але кінець цієї війни ще не наступив. 140 мільйонів орків з автоматами, хоч і іржавими, але все ж таки це 140 мільйонів орків з автоматами. Вони мають багато «м’яса». Тож не знаю, як усе буде. Так, я сподіваюся, що Україна очистить свою територію, але я також не відкидаю, що в якийсь момент обидві сторони вже не зможуть продовжувати бойові дії і лінія фронту зупиниться там, де вона зараз.
Також можливо, що Росія спочатку мобілізує більше ресурсів та окупує ще більше областей України, скажімо, Запоріжжя.

Всі ці варіанти зараз доступні, але ніхто не може сказати, як вийде.

• Як ви вважаєте, яка реальна мета Путіна в цій війні?
• Україна опинилася у пастці, бо прожила «менш-менш» як незалежна країна тридцять років. Воно мало велике російське вплив. Економіка України була орієнтована на Росію. Однак у країні, як і раніше, були демократія, вибори і свобода друку. Отак і опинилися в пастці, коли, живучи раціонально, намагаєшся оцінювати Росію та Путіна через призму раціональності. А ні Путін, ні Росія не є раціональними.
  Путін живе у своїй реальності. До речі, зараз він живе не так вже й погано. Так, він не виграв цієї війни. Але він створив свій власний світ. Як це все виглядає? Путін 20 років говорив російським, що НАТО нападе на Росію, а тепер просто пояснює, що НАТО напало. Де? в Україні. Але росіяни навіть не замисляться над тим, що Україна — це інша країна.
  Тому Путін сміливо говоритиме, що НАТО напало на Росію в Україні і росіяни тепер повинні йти захищати свою країну.
  Росіяни живуть у світі, де не їхня країна напала на Україну, на них напало НАТО.
• З початком вторгнення було багато надій на те, що росіяни піднімуться та виступлять проти війни. Особливо коли розпочалася мобілізація. Але йшли місяці, а ми не бачимо жодного повстання. Може, не варто сподіватися, що росіяни збунтуються?
• Чому не встають? Вже встали, взяли до рук зброю та пішли вбивати українців. Це їхня національна ідея.
  Мені важко відповісти на ваше запитання, тому що воно не має сенсу. Ви знову намагаєтеся подивитися на росіян із позиції раціональності, кажете «російська нація», а такої нації немає. Нація – політичний суб’єкт, а в Росії люди – не політичні суб’єкти, від них нічого не залежить.
  Хтось також намагається сказати, що російські олігархи повстануть проти Путіна. У Росії такої освіти, як російські олігархи. Ті російські олігархи, яким щось не подобається, «вивалюються» у вікно десятками.
  Якщо російському олігарху щось не подобається, воно випадає з вікна і його місце посідає інший. Росія – це імперія з єдиним політичним суб’єктом – Путіним. Як він вважає, так і буде.
• Крім Росії, на нашому боці є ще один “біль”, який все складніше назвати незалежною державою, – Білорусь. Як з нею бути і що на неї чекає?
• Білорусі більше немає, у Російській імперії є лише Білоруське гауляйтерство. Що робити з гауляйтерами? Історія давно відповіла на це запитання.
  Білорусь зараз не може розглядатися як окрема освіта. Все залежить від Росії. Якщо Росія буде демілітаризована і на її місці виникне низка незалежних держав, то буде вирішено й білоруське питання. Однак поки що існує Російська імперія, білоруське питання не вирішити.
• Крім Білорусії, у Росії є плани і на інші країни, особливо ті, чию територію вона окупувала – Молдова, Сакартвелл. Але чи піде Москва на якісь військові дії у цих країнах, якщо вона зараз зазнає невдачі в Україні? Чи хоча б зроблять усе, щоби дестабілізувати політичну ситуацію в цих країнах?

• Они попытаются дестабилизировать ситуацию, но, к счастью, русские глупы. Нам очень повезло с противником, они тупые и ничего дестабилизировать не смогут. Пока Россия воюет в Украине, у нее нет возможности напасть на Молдавию, Сакартвелло или любую другую страну.
  Однако сейчас русские строят два завода, на которых предполагается производить танки. Они также построят новые заводы по производству дронов. Они будут изготавливать и изготавливать свои собственные металлические детали.
  Путин, конечно, тоже дурак, но дурак, способный учиться. Он ехал не оккупировать Украину, а «освободить ее от фашистского господства». Они действительно думали, что в Украине россиян встретят с цветами. Но этого не произошло и Путин сделал выводы. Поэтому они будут наращивать свои военные мускулы, чтобы потом попытаться занять Киев не 25 тысячами солдат, а 250 тыс.
  Смогут ли они это сделать, у меня нет ответа на этот вопрос. Умные люди говорят, что России нужно около пяти лет, чтобы восстановить свою армию и технику, с которой она может снова попытаться взять Киев. Я думаю, что это может быть основным сценарием, который рассматривает Россия.
• Ваш совет Литве — что нам делать? Да, Литва — страна НАТО, но соседство России и Белоруссии не особо добавляет ощущения безопасности на данный момент.
• Готовьтесь к войне. Укреплять сотрудничество в рамках НАТО и с другими странами. Самое главное понять, что проблема здесь именно в орках. Мы можем сколько угодно смеяться над ними в социальных сетях, и иногда на то есть причины, но напомню, что Россия — это 140 миллионов орков с автоматами.
  К тому же не надо позволять «розовым пони» всему миру заново навязывать мысль о том, что с Россией можно договориться, снимать санкции.
  Россия в настоящее время ослаблена, и этим следует воспользоваться и всеми средствами не допустить повторного наращивания своей мощи. Россия должна жить как Иран. Ему не дают вырастить свою мощь и поэтому они кипят в своем котле, но не могут пересечь границы своей страны. Россия тоже должна вариться в собственном котле и не иметь возможности пересекать границы другого государства.
  Об этом необходимо говорить на международном пространстве, во всех парламентах и организациях. Россия понимает только язык силы, поэтому должна понимать, что если попытается напасть на кого-то, то получит по зубам.
• Как вы думаете, много ли в Литве «розовых пони»?
• Прибалтийские страны наиболее адекватны и занимают самую жесткую позицию по отношению к России на международной арене.
  Например, Эстония с полуторамиллионным населением важнее в плане борьбы с Россией, чем Франция с населением в десятки миллионов.
  Страны Балтии пережили оккупацию, все помнят и прекрасно понимают, что такое Россия.
  Я не знаю, сколько в Литве «розовых пони», но могу сказать, что мы возим машины из Эстонии в Украину, ездим по Европе и видим, что если война в Западной Европе почти исчезла, то украинские флаги еще везде в Эстонии, Латвии, Литве и Польше.
  Поэтому, я думаю, в Литве мало «розовых пони».

Ana Daukševic