РФ застосовує щодо українців структуровану систему тортур з відома Москви — висновки доповідача ООН

Поділитися:

Речі з катівні в деокупованому Херсоні, фото листопада 2022 року (Фото:NV)

Система російських тортур, які окупанти застосовують щодо українців на окупованих територіях та в полоні, має чітку структуру і реалізується за мовчазної згоди Москви, тож відповідальність за неї мають понести винні «на найвищих рівнях».

Про це заявила 10 вересня на пресконференції в Києві та в інтерв’ю New York Times Еліс Джилл Едвардс, спеціальна доповідачка ООН з питань катувань та інших форм жорстокого, нелюдського поводження, покарання чи дій, які принижують людську гідність. Вона провела в Україні близько тижня (4−10 вересня) та зібрала інформацію про злочини катувань, вчинені щодо українців під час вторгнення РФ, та про розслідування таких справ. За даними української влади, наразі зареєстровано понад 103 000 кримінальних проваджень за фактом вчинення воєнних злочинів Росією.

Спеціальну і докладну доповідь щодо тортур, які Росія використовує у війні, Едвардс представить на засіданні Ради Організації Об’єднаних Націй з прав людини в березні 2024 року. Однак навіть її попередні висновки, озвучені в Києві, NYT називає «одними з найрізкіших засуджень з вуст незалежних експертів, що викривають причетність керівництва Росії» до воєнних злочинів, які її армія чинить від початку вторгнення в України. Ось головні з цих висновків.

Одна з українок розповіла доповідачці ООН, що перенесла в полоні два серцевих напади — внаслідок тортур та коли її змушували дивитися, як катують її сина. Вона була готова підписати будь-який документ, аби припинити ці знущання, але після підписання такого «зізнання» жінку утримували ще 300 днів, розповіла Едвардс.

Катування з боку Росії під час війни проти України не є «ані рідкісними, а не випадковими, а скоріше організованими в рамках державної політики [РФ] для залякування, прищеплення страху, покарання або отримання інформації та зізнань». «Обсяг достовірних заяв про катування та інші акти нелюдського поводження, які вчиняються проти цивільних осіб і військовополонених російськими органами влади […] продовжує постійно розростатись», — наголосила спецдоповідачка ООН, назвавши такі дії російських воєнних злочинців «жахливими».Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Відповідати за ці катування мають особи на найвищих рівнях. За словами Едвардс, перераховані тортури можна віднести до катувань та інших видів жорстокого поводження, що заборонені «в усі часи і за будь-яких обставин відповідно до міжнародного права прав людини та гуманітарного права». «Оскільки глобальна заборона катувань відображає наше спільне прагнення жити в суспільствах, вільних від страху, винні – в тому числі на найвищих рівнях — повинні бути притягнуті до відповідальності» — підкреслила вона. За словами Едвардс, вся система російських тортур має «певну структуру». «Хтось це контролює, хтось реалізовує, а хтось проводить допити і має свою роль у цьому», — констатувала вона.

Москва демонструє мовчазне схвалення застосування тортур. Доповідачка ООН розповіла, що вже принаймні сім разів зверталася до російської влади, намагаючись привернути увагу до злочинів її військових і російського персоналу в місцях утримання українців, але не отримала відповіді. Едвардс визнала, що Москва заперечує застосування тортур, але її відмова розглянути цю проблему та кількість вже накопичених випадків катувань «означають мовчазне схвалення їх застосування».

Існує чимало перепон для відновлення справедливості щодо жертв тортур. Такі перешкоди включають:

• відсутність доступу України до окупованих територій,
• втрата важливих доказів через знищення і [значний] проміжок часу між скоєнням злочину і звільненням — тобто часом, коли може розпочатися розслідування.

Обсяг документування та розслідувань воєнних злочинів РФ, які проводить Україна, безпрецедентний. «Головним викликом для [української] влади є обробка величезної кількості повідомлень, що вимагає збільшення кількості оперативних дій, персоналу та професійних навичок, — зазначила Едвардс. — Робота, яку українська влада проводить для документування воєнних злочинів, тим більше вражає, враховуючи, що вона проводиться в режимі реального часу. Ці дії на ранніх стадіях практично безпрецедентні для всього світу».

На відміну від РФ, влада України «докладає щирих зусиль, щоб ставитися з повагою до російських військовополонених». «Відвідані мною приміщення-бараки [для полонених в Україні] були впорядкованими та відповідали гігієнічним вимогам. Особи, які там утримувались, отримували добре харчування, медичну допомогу після поранень, отриманих на полі бою, могли сповідувати свою релігію, отримували плату за роботу та мали доступ до рекреаційних об’єктів», — констатувала Едвардс.

Хто така Еліс Джил Едвардс і як вона збирала дані про злочини РФ в Україні

Еліс Джил Едвардс — австралійська фахівчиня та академік у галузі права. Як нагадує NYT, вона добре відома своєю роботою заради викриття злочинів сексуального насильства, зокрема під час війни в Боснії та Герцеговині. Крім того, Едвардс сприяла закріпленню в міжнародній практиці юридичного аргументу про те, що зґвалтування та сексуальне насильство є формами тортур і переслідувань — що нині визнається у всьому світі, відзначає NYT.

Водночас Едвардс констатувала, що під час роботи в Україні вона не мала змоги зібрати повний обсяг інформації про масштаби сексуального насильства над жінками з боку росіян під час війни. Адже, за її словами, відносно небагато українських жінок звернулися до прокуратури зі скаргами на сексуальні тортури чи злочини, бо жінки «страждають від стигматизації сексуального насильства», особливо в сільській місцевості. Їх також відлякує додаткова загроза звинувачень у колабораціонізмі, вважає Едвардс. За її словами, чоловіки, які також зазнали сексуальних тортур під час ув’язнення, звернулися до правоохоронців навіть у більшій кількості – хоча є докази, що обсяги цієї проблеми більші для жінок.

Едвардс наголосила, що навіть самого факту «примусового середовища» в окупованих росіянами районах було б достатньо, щоб встановити відсутність згоди у випадках сексуального насильства.

Під час семиденного візиту в Україну Еліс Джил Едвардс зустрічалася з високопоставленими урядовцями, членами Верховного суду, а також представниками всіх служб, що займаються розслідуванням і притягненням до відповідальності за злочини катувань. Також вона спілкувалася з членами Координаційного штабом з питань поводження з військовополоненими, українським омбудсменом, представниками дипломатичної спільноти, Організації Об’єднаних Націй та організацій громадянського суспільства. Крім того, Едвардс особисто провела низку інтерв’ю з особами, які зазнали катувань у російському полоні.

Редактор: Інна Семенова