Бронежилети: нормативна база в Україні

Бронежилети: українські стандарти та нормативне регулювання

Регулювання виробництва, обігу та сертифікації бронежилетів в Україні має ключове значення не лише для військових формувань, але й для цивільних, які залучені до оборонних чи волонтерських ініціатив. У період повномасштабної війни нормативна база України була вимушена оперативно змінюватися, аби відповідати сучасним вимогам безпеки. Нижче наведено основні стандарти, закони та правила, що регламентують використання такого захисного спорядження, як бронежилет.

Головні стандарти державного рівня

До 2014 року в Україні фактично не існувало комплексної системи стандартів щодо оцінювання якості бронезахисного спорядження. Частина виробів орієнтувалася на застарілі нормативи часів СРСР або ж на адаптовані міжнародні вимоги. З початком бойових дій необхідність у власній системі стандартів стала очевидною, і держава затвердила низку документів, що формують сьогоднішні вимоги до бронежилетів.

Ключовим документом є ДСТУ В 4103:2021 «Засоби індивідуального бронезахисту. Загальні технічні вимоги». Стандарт визначає рівні класу захисту, методи випробувань, вимоги до матеріалів, правила маркування та експлуатації. Він гармонізований з міжнародними підходами, зокрема зі стандартом НАТО STANAG 2920 та американською системою NIJ.

Класифікація захисту та її практичне значення

Згідно з ДСТУ, українська система передбачає шість класів бронезахисту — від 1 до 6. Перший клас забезпечує мінімальний рівень захисту (зазвичай від пістолетних патронів), тоді як шостий призначений для протидії важким бронебійним боєприпасам. Стандарт також вимагає, щоб бронеплити проходили низку випробувань: багатократні обстріли, тести на вплив температур і вологості, а також перевірку стійкості до механічних навантажень.

Паралельно на ринку широко використовується міжнародна класифікація NIJ (наприклад, IIIA, III або IV), оскільки значна кількість плит виготовляється за американськими технологіями або імпортується з-за кордону.

Сертифікація виробів та правила маркування

Українські виробники та імпортери бронежилетів зобов’язані пройти сертифікацію продукції. Випробування проводяться у спеціалізованих лабораторіях, зокрема в Державному науково-дослідному інституті МВС. За результатами тестування видається сертифікат відповідності.

Маркування бронежилета повинно містити клас захисту, модель, серійний номер, дату виробництва, гарантійний строк та умови безпечної експлуатації. Недотримання правил маркування може стати підставою для вилучення продукції з обігу.

Правила імпорту, продажу та державних закупівель

До 2022 року бронежилети належали до товарів подвійного призначення, і їхній імпорт або експорт вимагав дозволу Держекспортконтролю. Після початку широкомасштабного вторгнення Кабінет Міністрів ухвалив рішення про тимчасове скасування цих вимог задля оперативного забезпечення ЗСУ та волонтерських потоків. Постанова КМУ №246 від 6 березня 2022 року дозволила ввозити бронежилети без ліцензії, якщо вони спрямовані на оборонні потреби.

Державні закупівлі бронежилетів регулюються законами «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Міністерство оборони періодично затверджує додаткові технічні вимоги, що стосуються якості, гарантійного обслуговування та сертифікації виробів.

Вимоги до експлуатації, зберігання та утилізації

Нормативні документи встановлюють чіткі умови, яких необхідно дотримуватися під час зберігання бронезахисного спорядження. Виробники визначають температурний діапазон, рекомендований рівень вологості, а також застерігають від впливу сонячного випромінювання. Зазвичай бронежилети зберігаються при температурах від –25 до +55 °C у сухих складських приміщеннях.

Після закінчення строку експлуатації або у разі суттєвого пошкодження бронежилет підлягає утилізації відповідно до правил поводження з полімерними матеріалами та металами. У військових частинах ведеться реєстр експлуатаційних характеристик та стану захисного спорядження.

Актуальні виклики та зміни

У 2023–2024 роках Україна активізувала процес наближення своїх стандартів до стандартів НАТО. Було запроваджено посилений контроль за якістю імпортних та вітчизняних бронеплит, уточнено вимоги до сертифікації та маркування. З’явилися випадки фальсифікації рівнів захисту, тому Держспоживслужба, Міноборони та СБУ посилили перевірки у сфері оборонних закупівель.

Волонтерські поставки також інколи стикаються з проблемами документального підтвердження характеристик виробів, особливо якщо вони виготовлені невеликими приватними майстернями або за іноземними стандартами без офіційної сертифікації.

Стандарти бронезахисту — стратегічне питання

Українська нормативна система у сфері бронежилетів активно модернізується та поступово інтегрується у міжнародні стандарти. Подальший розвиток цієї сфери передбачає створення реєстру сертифікованих засобів захисту, покращення системи контролю імпорту та підтримку вітчизняних виробників якісної бронезахисної продукції. Від ефективності цих змін залежить не лише безпека військових, а й обороноздатність країни загалом.

Джерело: Specprom-KR