«Для декого війни навіть не було, а ми ще не перемогли». Велика розмова NV з Тарасом Чмутом — про проблеми та перспективи війська

Поділитися:

Директор Фонду Повернись живим Тарас Чмут і БпАК ШАРК (Фото:Тарас Чмут / Facebook)

Автор: Олексій Тарасов

Тарас Чмут — військовий аналітик, сержант резерву морської піхоти ВМС, волонтер, учасник російсько-української війни. Але його здебільшого знають як керівника одного з найбільших в Україні благодійних фондів — Повернись живим, який лише за 2022 рік отримав 1,7 мільйона донатів на суму 5,7 мільярда гривень.

В інтерв’ю Radio NV Чмут розповів, чого потребують українські захисники, як українці збайдужіли до війни після битви за Київ і які перспективи є у вітчизняного військово-промислового комплексу.

— Почнемо з наступу ЗСУ. Одна з головних проблем, із якою стикаються наші захисники, — це замінування. Ми маємо витрачати дуже багато сил, дуже багато здоров’я та життів наших захисників і захисниць на розмінування.

— Це правда.

— Чи справді це проблема № 1? Можливо, українці можуть скинутися грошима? Чи є така можливість для того, аби допомогти нашому війську саме в цьому?

— Перше питання: дійсно тотальне [замінування]. Коли я говорю «тотальне», люди все одно не розуміють, наскільки це багато. Це, умовно, кожен квадратний метр території проміновано.

Тотальне замінування суттєво ускладнює будь-яке просування для Збройних сил України. Це серйозна проблема, яка не може бути вирішена ні засобами дистанційного розмінування на кшталт УР-77 чи 83, чимось подібним західним [обладнанням], ні просто саперами. Плюс це все відбувається в умовах постійних обстрілів, постійного контактного бою.

Друге.Так, у нас один із напрямків роботи — це мінна безпека та розмінування. Зараз ми реалізуємо великий спільний проєкт із Київстаром по забезпеченню 146 мобільних груп розмінування командування Сил підтримки. Простою мовою — це колишні інженерні війська. Це військові, які займаються розмінуванням як уже звільнених територій, так і безпосередньо на полі бою чи біля поля бою, на другій лінії. Або [знаходяться] в одних порядках із піхотою, яка наступає.

— На вашому сайті збір на розмінування країни?

— Проєкт називається Нам тут жити, бо Нам тут жити — він про майбутнє. Він стосується якраз системного підходу до розмінування.

— Я його відчуваю тільки від журналістів, які про це запитують.

— Є думка, що нібито наші партнери говорять: «У вас є час, мабуть, до жовтня, бо в жовтні почнуться дощі і все зупиниться». Як ви думаєте, такі панічні настрої виправдані? Чи дійсно це можна сприймати так, що на нас тиснуть?

— Панічні настрої… Це якби ми вели якусь глуху оборону на Львівщині, тоді би ми говорили про панічні настрої. Ми говоримо про наступ Збройних сил України щодо повернення своїх територій. У чому тут панічність, мені не дуже зрозуміло, і для чого використовувати подібну термінологію.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Ми хочемо в це вірити, але перед цим самітом нам говорять, що винищувачі – після контрнаступу, що дивно, зважаючи на те, що він не обмежений у часі. Канцлер Німеччини Шольц, який говорить, що не будуть давати Taurus — «вони в нас є, але ми дивимося на наших американських партнерів, союзників, вони не дають ATACMS і ми не будемо».

— Taurus — це крилата ракета. Все ж вона більше подібна до Storm Shadow, грубо кажучи, те ж саме. І вони в нас є.

Давайте так: це не питання, яку відмазку придумала країна, аби щось робити чи чогось не робити. Якщо є бажання, як у Британії, то все робиться: і Гарпуни з’являються, і Storm Shadow. Якщо немає бажання, то завжди є якась причина: колись, щось, десь, хтось, комусь. От і все.

— Проблему корупції в Україні у своїй діяльності ви відчуваєте?

Залишити відповідь