Українське життя у ритмі відновлення після війни та участь жінок у цьому процесі
Поділитися: 
колаж NV
Український Жіночий Конгрес — це платформа, що об’єднує активних лідерок та лідерів думок, які не тільки поділяють принципи рівності, а й долучаються до промоції гендерної політики в Україні.
Ми поспілкувалися з п’ятьма такими людьми, щоб дізнатися, якою саме, на їхню думку, буде участь жінок у непростих процесах відбудови нашої країни після війни.
Народна депутатка Марія Іонова поділилися з нами своїм власним баченням цих процесів.
— Якою, на вашу думку, буде роль жінок у процесі відбудови України, якщо говорити про внутрішньополітичні процеси на національному та місцевому рівнях?
— Під час війни ми побачили, наскільки активно змінюється роль жінок у суспільно-політичному житті нашої країни. Дуже багато трансформацій відбулось на рівні держави. Ми вже забуваємо, що в Україні було більше 400 професій, заборонених для жінок, і ми це відмінили. А в секторі оборони були заборонені деякі посади для жінок, якщо вони військові, і ми це теж відмінили на державному рівні.
Такі ж динамічні зміни відбуваються і в секторі змін законодавства щодо домашнього насилля. Ми вітаємо ратифікацію «Стамбульської конвенції» у нашій країні: саме цей документ допомагає країнам боротись з дискримінацією жінок і насильством проти них.
Головне — не втратити цей ритм, бо дана проблематика буде погіршуватись, якщо у нас погіршиться рівень демократії. Це все взаємопов’язані речі.
На мою думка, сьогоднішня ситуація в нашій країні вочевидь демонструє здатність жінок вливати на всі внутрішньополітичні процеси на національному та місцевому рівнях. І ті нові ролі, які наші жінки опанували під час війни, маю бути повністю реалізовані в процесі відбудови. Головне, розуміти, що звична «авторитарна махіна» ні до чого доброго не призведе.
— Що саме стане запорукою дієвої участі жінок в процесах безпеки та відновлення стабільного миру після закінчення війни?
— На мою думку, всі ці процеси відбуватимуться знизу догори. Поки що на рівні держави процеси, які стосуються рівності прав чоловіків та жінок, проходять досить повільно. Втім, війна, що йде в Україні, їх прискорює.
Якщо говорити про регіональний рівень, то жінки тут активно самоорганізовуються, і після війни головною задачею стане можливість не втратити цієї здатності. Експертна думка жінок може пришвидшити вирішення багатьох питань.
Ми розуміємо, що маскулінність через війну посилилися, але надзвичайно важливо, щоб голос жінок на різних рівнях звучав.
Так, світова ситуація у цьому сенсі теж погіршилася, але, на мою думку, саме в нашій країні можливості жінок зараз відкриваються у своїй повній силі.
При формуванні різних робочих груп та комітетів в процесі відбудови нашої країни буде важливо, щоб жінки-лідерки були там присутні. Цей гендерний фокус надзвичайно важливий.
У цьому сенсі проблемою номер один є те, що в нашій країні немає свободи слова, адже інформаційний простір повністю контрольований з боку держави. Якщо вона з’явиться, то це суттєво вплине на процеси гендерної рівності та на всі корупційні й антикорупційні складові. Ми за це і боремося, що не стати білоруссю або росією.
Саме тому публічність грає велику роль у вирішенні всіх питань, що стосуються відбудови нашої країни.
І давайте не забувати про роль жінок у миротворчих процесах на різних рівнях: як показує досвід, це реальний плюс. Через це ми маємо вже залучати жінок до прийняття рішень, розуміючи, що всіма процесами відбудови мають займатися справжні професіоналки своєї справи. І це необхідно усвідомлювати кожній жінці, яка буде задіяна у відбудові України.
Ми також поспілкувалися з українською правозахисницею та головою Центру громадянських свобод Олександрою Матвійчук.
— Гасло Центру громадянських свобод, який ви очолюєте, звучить надихаюче: «Права людини та відновлення справедливості — це основа миру в світі». Які кроки по відновленню справедливості ви плануєте зробити після закінчення війни у сенсі відстоювання прав українських жінок?
— Війна росії проти України має ціннісний вимір. Путін розпочав збройну агресію не в 2022, а в 2014 році. Тоді Україна отримала шанс на демократичну трансформацію після успіху Революції Гідності. Ми досі боремося за своє право скинути владу Кремля та повернутися до європейського цивілізаційного простору. У цьому просторі людина та її права захищені. Жінки в Україні не вимагають чогось екстраординарного. Вони вимагають просто бути визнаними людьми із усіма правами, які людям належать. Наше завдання на шляху до євроінтеграції змінити законодавство та практику, і насамперед, ставлення суспільства до цього просто факту.
— Яку роль відіграватимуть українські жінки, з вашої точки зору, у відбудові країни після закінчення війни?
— Нас відрізняє від Росії й те, що українські жінки під час повномасштабної війни відіграють ключову роль у різних сферах. Жінки служать у Збройних силах України, приймають політичні рішення, координують волонтерські ініціативи, документують воєнні злочини. Жінки на передовій цієї боротьби між свободою та демократією. Бо сміливість не має статі. Важливо, щоб жінки не втратили позицій після війни, коли треба буде відбудовувати зруйновану країну. Бо як свідчить міжнародний досвід, саме жінки ставлять у пріоритеті всіх процесів відбудови — людину.
Своєю точкою зору з нами поділилася Марина Хонда, заступниця голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.
— Від початку повномасштабної війни українські жінки активно долучилися до протистояння агресії. Розкажіть, будь ласка, про приклади лідерства українських жінок у столиці, які ви побачили у вашій роботі протягом року війни?
— У мене нещодавно була зустріч із Президентом Метрополії Великого Парижу, і він сказав таку фразу: «Українські жінки за своєю силою духу — неймовірні!». Наші жінки показали всьому світу на що вони здатні. Наша жінка звикла боротися все життя за свою родину, за виживання, за дохід. Водночас від початку повномасштабної війни українські жінки почали виконувати багато чоловічих функцій, адже серед людей, які зараз захищають нашу країну, більшість — чоловіки. А жінки залишилися у сфері ЖКГ, у Київському метрополітені, у медичних закладах, у соціальній сфері. Саме вони взяли на себе функції, притаманні не тільки жінкам, а й чоловікам. Плюс кожна така жінка несе відповідальність за свою родину. Фактично це колосальне навантаження, яке впало на жінку, мобілізувало багатьох до неймовірних речей. І ця мобілізація знайшла свій прояв у волонтерському русі, коли психологи об’єдналися для допомоги людям. Коли власниці торговельних мереж та невеликих кав’ярень об’єдналися для того, щоб нагодувати людей у той час, коли були зачинені магазини. Особисто мені писала велика кількість жінок, які мали невеликі точки продажу одягу, і були готові віддати свій товар та завезти його тим, кому це було потрібно. А громадські організації об’єдналися задля допомоги дітям, особливо, діткам з інвалідністю, щоб посприяти їхній евакуації. Жіноче лідерство знайшло свій прояв саме в ухваленні швидких рішень, і це була абсолютно зрозуміла комунікація між владою, громадськістю, бізнесом. Жінки узяли на себе відповідальність та чітко виконували всі ці завдання, і це був гідний прояв жіночого лідерства на всіх рівнях. Ця війна змістила межі та кордони гендеру і показала, що жінки та чоловіки абсолютно рівні. Наші українські жінки вкотре це довели своїми діями та рішеннями.
— А як щодо відбудови країни — як вже зараз закласти основи, аби місцеві лідерки були активно залучені до процесів післявоєнного відновлення?
— Думаю, що після нашої перемоги акценти ставлення до можливостей жінок будуть змінені. Не буде потреби доводити велику кількість речей, які стосуються гендерної рівності. Нашій країні доведеться переписати плани впровадження гендерної рівності, бо наші жінки стовідсотково довели свої права на будь-яку професію, яку вони бажають мати. Після перемоги мені б дуже хотілося, щоб ми не втратили ці досягнення щодо активної соціальної позиції жінок у всіх сферах життя. Зараз ми маємо унікальний шанс для нашої країни, і головне — не втратити його. Консолідація українських жінок має залишатися такою ж. «Я можу, я знаю, я зроблю!» — саме це гасло має бути у тих жінок, які хочуть брати активну участь у всіх процесах відбудови нашої країни.
Цю тему обговорили ми й з Марчіном Валецкі, Директором Національного Демократичного Інституту в Україні.
— Війна суттєво змінила українських жінок. Якою, з вашої точки зору, буде їхня роль, коли почнеться процес відбудови нашої країни?
— Коли ми говоримо про відбудову України після війни, найважливішою річчю є те, що всі ці процеси мають відбуватися інклюзивним шляхом, перш за все — в управлінні та владі. І важливо розуміти, що українські жінки мають отримати реальну можливість не тільки впливати на ці рішення, а й приймати їх. Тобто, жінки мусять стати лідерками, які безпосередньо впливатимуть на всі процеси управління відбудовою країни.
Коли відбудуться наступні вибори, необхідно зберегти певний прогрес останніх років. Зараз ми бачимо, що у владі жінки представлені рівноцінно. А під час наступних виборів необхідно підвищити кількість жінок задля збільшення їхньої долученості до всіх процесів.
Саме тому НДІ в Україні націлений співпрацювати з жінками в партіях, з жінками, які представляють владу, заради того, щоб всі вони стали рушієм відбудови.
Наприклад, такі платформи, як Український Жіночий Конгрес, можуть активно посприяти цьому процесу, і це стосується не лише відбудови, а й процесу вступу до ЄС. Тобто, всі процеси євроінтеграції мають проходити за умови гендерної рівності.
— Чи збільшиться вплив жінок після війни в Україні на політичні процеси?
— Насправді це надзвичайно складне питання, і тут є багато викликів. Перемога у війні буде перемогою більш інклюзивної демократії у війні.
Після закінчення війни повернуться жінки, які служили у лавах ЗСУ, і тут важливо не втратити це лідерство в гуманітарній сфері та політичному житті, перш за все — на місцях, у громадянському суспільстві.
Важливо відбудовувати Україну в режимі позитивних змін і помічати, що жіноче лідерство — це важлива частина української перемоги. Тобто, потрібно допомагати жінкам на всіх рівнях бути поміченими, цінувати їхній вклад та направляти їхню діяльність у політичній, економічній і соціальній сферах заради того, щоб не втратити потенціал таких жінок.
Саме тому НДІ активно працюватиме з ветеранками, щоб підтримати їх у довготривалій перспективі. Головне — плідно співпрацювати з центральною та місцевими владами, а також з громадськими і міжнародними організаціями.
Я впевнений, що Україна після війни стане сильною державою, яка базується на умовах гендерної рівності.